Інтерактивні методи навчання - спільна діяльність учителя й учнів

Завдання сучасної школи – розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність та особистість. З огляду на це, велике значення має формування в учнів творчого потенціалу, прагнення до самоосвітньої пізнавальної діяльності, вміння ставити і вирішувати нові проблеми. 

  Творчість – діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей. Необхідними компонентами творчості є фантазія , уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).

    У процесі творчого розвитку особистості уроки образотворчого мистецтва відіграють незамінну роль. Вони здатні ввести учня у світ творчості, прилучити його до скарбів художньої культури, відчути радість від власної творчості.

     В. О. Сухомлинський писав, що образотворче мистецтво не тільки предмет, але і могутній засіб виховання, яке повинно емоційно та естетично прикрасити все духовне життя людини.

спеціальна форма організації навчальної діяльності, яка має конкретну, передбачену мету –створити  комфортні  умови  навчання,  за  яких  кожен  учень  відчуває  свою  успішність, інтелектуальну спроможність –це  інтерактивне  навчання

Слово  «інтерактивний»  означає  здатний  до  діалогу. 

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови  постійної,  активної  взаємодії  усіх  учнів.  Це  співнавчання,  взаємонавчання  (колективне,  групове  навчання  у  співпраці),  де  і  учень,  і  вчитель  є  рівноправними,

рівнозначними суб'єктам и навчання. Вони  розуміють, що роблять, рефлектують з приводу

того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання  життєвих  ситуацій,  використання  рольових  ігор,  спільне  вирішення  проблеми  на  основі аналізу  обставин  та  відповідної  ситуації.  Воно  ефективно  сприяє формуванню  навичок і  вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу вчителю  стати лідером колективу.

Інтерактивне  навчання–це діалогічне навчання,у ході якого  здійснюється  взаємодія вчителя й учня.

Мета інтерактивного навчання–створити комфортні умови навчання, за яких учень відчуває успішність, свою інтерактивну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.

Переваги інтерактивного навчання перед традиційним:

§  у роботі задіяні усі учні класу;

§  учні навчаються працювати у команді;

§  формується доброзичливе ставлення до опонента;

§  кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;

§  створюється «ситуація успіху»;

§  за короткий час опановується велика кількість матеріалу;

§  формуються навички толерантного спілкування;

§  вміння аргументувати свій погляд, знаходити альтернативне рішення проблеми.

Призначення інтерактивного навчання

передати знання і  усвідомити цінність інших людей.  Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія учнів у парах  і мікрогрупах. Оптимальний склад групи -–6 осіб.

Риси інтерактивного навчання:

§  двобічний характер;

§  спільна діяльність учителя й учнів;

§  керівництво процесу вчителем;

§  спеціальна організація та різноманітність форм;

§  інформаційна прогалина;

§  цілісність та єдність;

§  мотивація та зв'язок з реальним життям;

§  виховання  та  розвиток  особистості  учнів  одночасно  з  процесом  засвоєння  нових знань.

Організація  інтерактивного  навчання  передбачає  використання  дидактичних  і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемних ситуацій.

Принципи інтерактивної роботи:

§  Одночасна взаємодія -всі учні працюють в один і той же час.

§  Однакова участь - для виконання завдання кожному учневі дається однаковий час.

§  Позитивна взаємодія - група виконує завдання при успішній роботі кожного учня.

§  Індивідуальна  відповідальність - при  роботі  у  групі у  кожного  учня  своє завдання

До інтерактивних методів навчання слід віднести дискусії, рольові ігри, імітаційні ігри, уроки -панорами, уроки -прес -конференції. Під час проведення уроку -семінару або прес -конференції варто  підготувати групи до спільної роботи.

1.Передусім  учні  проходять  тренінг  із  відпрацювання  навичок  та  культури ведення  дискусії,  вміння  слухати  й  формувати  свої  висновки,  вважати  себе  за  групу однодумців.

2.Навчальна група засвоює культуру взаємоузгоджених дій у процесі рольової гри.

3.Учасники групи засвоюють певний рівень імітаційного моделювання гри.

До особливостей імітаційних ігор належать такі:

•учитель очолює гру, але головної ролі не відіграє, він виконує лише функцію  організатора гри;

•у грі, при взаємодії учнів, створюється навчальна ситуація;

•є персоналізація ігрового навчання;

•ситуація гри створює  найсприятливіші можливості для активного навчання: вона заохочує школяра в пошуку спочатку запитання, а потім і відповіді на нього;

•у  грі  проявляються  винахідливість,  кмітливість,  рішучість .

Кожна гра має свої особливості, але є індивідуальною в кожному варіанті. У психології гра традиційно розглядається як форма діяльності в умовах ситуаціях, спрямована на відновлення та засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого в соціально -закріплених  способах, здійснення предметних дій, у предметах науки і культури .

Гра-найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих із

зовнішнього світу вражень. У грі яскраво проявляються особливості мислення та уяви

дитини, його емоційність, активність, розвиваюча потреба в спілкуванні. Цікава гра підвищує

рівень активності дитини, і він може вирішити більш складну задачу, ніж на занятті. Але це не свідчить про те що всі заняття дитини повинні проходити в формі гри. Гра -це тільки один

з методів, і вона дає гарні результати тільки у поєднанні з іншими: спостеріганням, бесідами,

читанням та іншими. Граючи діти вчаться застосовувати свої знання та вміння на практиці,

користуватися ними в різних умовах. Гра -це ще самостійна діяльність, в якій діти вступають

в спілкування з однолітками. Їх об’єднує спільна мета, спільні умови до її досягнення, спільні

переживання. Гра має велике навчальне значення, вона тісно пов’язана з навчанням на

заняттях, зі спостеріганням повсякдення. Діти вчаться самостійно вирішувати ігрові задачі,

знаходити кращій спосіб справдити задумане, користуватися своїм знанням, викладати їх

словом. Не рідко гра слугує для повідомлення нових знань, для розширення кругозору. З розвитком інтересу до дорослого труда, до суспільного життя, до героїчних подвигів людей у

дітей з’являються перші мрії про майбутню професію, прагнення наслідувати улюблених

героїв. Це робить гру важливим засобом створення направленості учня. Гра має дуже багато

різноманітних функцій, але найголовніші два види: навчальна та виховна.

Гра має велике значення для розвитку особистості. Успіх навчальної гри визначається

можливостями учасників, а також їхніми віковими особливостями. Навчальна ділова гра має

такі функції:

1.Розвиваюча -забезпечує  під  час  навчальної  діяльності  розвиток  творчого

потенціалу учнів, їх самостійності в оволодінні методами отримання необхідних знань.

2.Комунікабельна -реалізується через  організацію  спілкування,  регулювання

міжособистісних відносин, виникнення механізму саморегуляції поведінки.

3.Активізуюча -передбачає  стимулювання  пізнавальних  процесів,  інтересів, потреб.

4.Інформаційна -проявляється  у  спрямованості  змісту  гри  на  соціальні, психологічні та методичні проблеми.

5.Функції  інтеграції  знань  забезпечує  міжпредметні  зв’язки  між  курсами загальних об’єктів вивчення

Під час проведення інтерактивних ігор активізується творчий потенціал особистості. Свої

функції інтерактивна гра виконує ефективно, якщо відповідає таким вимогам:

1)її змістом є програмний матеріал;

2)вона застосовується у різноманітних формах;

3)правильно узгоджується з іншими дидактичними засобами;

4)забезпечує всебічний розвиток особистості.

Інтерактивна гра починається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає

цікаво грати. Це означає, що гра викликає приємні емоції і дає роботу їхньому розуму

Працювати за інтерактивними технологіями надзвичайно цікаво. У дітей виникає інтерес до навчання, що сприяє їхньому інтелектуальному та творчому розвитку. Створити для дитини школу радості, прищепити їй любов до рідного краю, до творчості, до праці, виховувати відповідальність за свої вчинки, за долю держави, за її майбутнє, віднайти в дитині паростки таланту, дати можливість йому розквітнути, створити індивідуальність, особистість, навчити працювати в колективі, створити умови для фізичного та естетичного розвитку -такі завдання роботи сучасного вчителя. З раннього дитинства маленькій людині необхідні яскраві позитивні враження, дивовижні відкриття, активне радісне життя. Такі можливості необхідно створити на уроках образотворчого мистецтва. «Через красиве до людяного - така закономірність виховання» - писав Василь Сухомлинський. Отже, сучасний урок образотворчого мистецтва повинен бути цілеспрямовано направлений на спільну творчу діяльність вчителя та учнів.