Розвиток творчої уяви на уроках образотворчого мистецтва.

А краса живе в усьому:

На землі й на небесах.

В світлі сонечка ясному,

У замріяних лісах.

Треба слухати і чути

Пташку в хорі веснянім,

І для себе світ відкрити,

І себе знайти у нім.

Уже ні в кого не викликає сумніву той факт, що естетичне виховання дитини, її культурний розвиток є невід’ємною складовою формування гармонійної особистості. Заняття мистецтвом розвивають творчі здібності учнів, розвивають зорову пам’ять, спостережливість,просторову уяву, дрібну моторику пальців, окомір, вміння зосереджуватись, наполегливість у досягненні мети, почуття ритму і

гармонії.

Зміст  уроків образотворчого мистецтва  спрямований на художньо-естетичний розвиток учнів, їх здатність до сприймання, оцінювання і творення в мистецтві. Мета вивчення образотворчого мистецтва в шкільному курсі, таким чином, полягає в особистісному художньо-естетичному розвитку учнів, формуванні у них світоглядних орієнтацій і компетенцій у сфері образотворчого мистецтва, вихованні потреби в художньо-творчій самореалізації та духовному вдосконаленні у процесі опанування цінностями української та світової мистецької спадщини, в чому провідною стає постать вчителя, його майстерність і  компетентність, творча ініціатива і креативність. А якщо до таких уроків додати продуману, організовану позакласну роботу з мистецтва, то роль художника-вчителя стає ще більше значущою.

 Глибокі знання, постійний пошук нестандартних, нетрадиційних форм навчання та виховання, відповідальність, любов до дітей дають  можливість працювати на високому професійному рівні. І тому кожен урок образотворчого мистецтва стає для учнів відкриттям, новою сторінкою на шляху пізнання світу прекрасного,нового,незбагненного. Образне, кольорове сприйняття світу, яке вчитель відкриває своїм вихованцям,

змушує працювати їхню фантазію, уяву, розвиває просторове мислення.

Розумові та пізнавальні здібності. Іншими словами –формується

особистість.

На жаль, більшість сучасних дітей не вміють управлятися зі своєю фантазією. Найпростіший та ефективний метод розв’язання проблеми – візуалізувати матеріал, що розглядається.(Намалюйте на великому аркуші паперу великий будинок і маленьке деревце. Деревце  велике  чи маленьке? Намалюйте поряд з деревцем високу травичку і квіти. Дитина не помилиться: деревце – маленьке. А зараз намалюйте з другого боку маленький будиночок. Що відбулося? Дерево виросло і стало високим-превисоким. Такий підхід щодо визначення масштабності легко засвоюється у будь-якому віці.)

У процесі навчання вчителеві слід пам’ятати, що індивідуальний стиль мислення учня не залишається незмінним упродовж усього періоду навчання. До того ж стиль учителя і стиль учня часто відрізняються. Якщо не зважати на ці факти, то можна завдати серйозної шкоди особистісному становленню дитини. Отже, щоб уникнути негативних наслідків, учитель має розвивати не тільки той стиль пізнання, що домінує в учня, але й уміння використовувати прийоми мислення, що властиві різним видам діяльності.

Для того, щоб дати змогу кожній дитині виразити своє ставлення та емоційне переживання щодо твору, дається завдання описати ту чи іншу, репродукцію за планом на інструкційній картці. Такі вправи вчать учнів не губитися перед аудиторією, розвивають мовлення учнів, вміння “прикрашати” мову різними мовленнєвими засобами, добрати необхідні слова, а також сприяють самовираженню, самоствердженню особистості.

Проблеми, які пропонуються для вирішення на уроках образотворчого мистецтва, завжди мають кілька розв’язань. Вони дають можливість виявити неповторність особистості, реалізувати духовний потенціал школяра. Виконуючи такі навчальні завдання дитина шукає в собі творця. Тому вчитель має  розуміти, що тут дуже важливо поважати особистість учня,намагатися зберегти його індивідуальність, вірити в його творчі сили.

Позиція учня – творець і виконавець; позиція педагога – однодумець, творець, помічник, керівник творчого процесу.

Отже, образотворче мистецтво – один із засобів творчого розвитку вчителя та учнів. “Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням”.